Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 908/1453/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Кравчук Г.А.за участю представників:від позивача:Седляров В.С., дов. №47 від 31.12.2015р.;від відповідача:Семеренко С.О., дов. №54/2019 від 05.01.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКонцерну "Міські теплові мережі"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016р.у справі господарського суду№908/1453/14 Запорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"до Концерну "Міські теплові мережі"простягнення 145 207,45 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.06.2014р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. у справі №908/1453/14, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 44 510,15грн., 3% річних у розмірі 20 566,21грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Концерн "Міські теплові мережі", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Концерном "Міські теплові мережі" також подано заяву про зупинення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2014р. у справі №908/1453/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2016р. задоволено вищезазначене клопотання, зупинено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2014р., залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. у справі №908/1453/14, до закінчення перегляду справи в порядку касації у Вищому господарському суді України, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 10.05.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.05.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Концерну "Міські теплові мережі" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та Концерном "Міські теплові мережі" (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №44 з Протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

На виконання взятих на себе договірних зобов'язань постачальник поставив споживачу в період серпень - листопад 2013р. та січень 2014р. активну електроенергію на загальну суму 25 608 101,79грн. (що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи), проте відповідач несвоєчасно здійснив оплату за отриману електроенергію, у зв'язку з чим на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

14.10.2013р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради, Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради, Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту "Запоріжелектротранс", ДП "Енергоринок" складене спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету №20/5099, відповідно до умов якого Концерн "Міські теплові мережі" в спільних розрахунках за рахунок коштів загального фонду державного бюджету у взаємовідносинах семи учасників, який отримує грошові кошти від Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс, перераховує Відкритому акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" кошти за спожиту електричну енергію у сумі 3 768 583,19грн., в т.ч. ПДВ 628 097,20грн. з записом у графі "призначення платежу": "Електроенергія за серпень-вересень місяць 2013 року "п" 3 768 583,19грн. та "Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20".

Апеляційною інстанцією зазначено, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №1757 від 16.10.2013р., яке свідчить про перерахування відповідачем на користь позивача платежу на загальну суму 3 768 583,19грн.

Вирішуючи спір у даній справі господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 44 510,15грн. - пені та 20 566,21грн. - 3% річних.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок передчасним, з огляду на таке.

Верховний Суд України у своїх постановах в аналогічних правовідносинах неодноразово зазначав, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків, в даному випадку - за електроенергію, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії. Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами договору про постачання електричної енергії, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором, який діяв на момент розгляду справи.

Проте, вирішуючи спір у даній справі господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінки вищезазначеному спільному протокольному рішенню про організацію взаєморозрахунків.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. та рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2014р. у справі №908/1453/14 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.А. Кравчук